Гаррі Поттер і напівкровний принц

окуляри.

— А чому ти забажав продовжити вивчення трансфігурації? У мене було враження, що

вона тобі не дуже подобалася.

Нещасний Невіл щось пробурмотів про те, що “так хотіла бабуся”.

— Он як, — гмикнула професорка Макґонеґел. — Твоїй бабусі давно пора навчитися

пишатися тим онуком, який у неї є, а не тим, якого вона воліла б мати... особливо, після того, що

сталося в міністерстві.

Невіл зашарівся й сором’язливо закліпав очима; професорка Макґонеґел ще ніколи його не

хвалила.

— На жаль, Лонґботоме, я не можу прийняти тебе у свій клас на рівень НОЧІ. Але я бачу,

що ти отримав “добре” з заклинань... може, складатимеш НОЧІ з заклинань?

— Бабуся вважає, що заклинання — предмет для слабаків, — пробурмотів Невіл.

— Іди на заклинання, — порадила професорка Макґонеґел, — а я напишу Авґусті листа, і

нагадаю, що цей предмет не можна вважати нікчемним лише тому, що вона сама провалила

іспит із заклинання, отримавши незадовільну оцінку. — І ледь помітно всміхнувшись Невілові,

обличчя якого виражало захоплення й недовіру, професорка Макґонеґел ударила його порожній

розклад кінчиком чарівної палички, — і коли там з’явився детальний опис усіх нових уроків,

передала його Невілу.

Тепер професорка Макґонеґел перейшла до Парваті Патіл, яку найбільше цікавило, чи

вродливий кентавр Фіренце й далі викладатиме віщування.