Гаррі Поттер і напівкровний принц

Безголовий Нік, нахиливши до Гаррі свою напіввідрубану голову. — А я вважаюся таким собі

поттерознавцем; усім відомо, що ми в дружніх стосунках. Одначе я завірив спільноту духів, що

не витягатиму з тебе зайвої інформації. “Гаррі Поттер знає, що може цілком мені довіряти”, —

сказав я їм. — “Я краще помру, ніж не виправдаю його довіри”.

— Це легко пообіцяти, враховуючи, що ти й так мертвий, — зауважив Рон.

— Ти вкотре доводиш, що маєш чутливість на рівні тупої сокири, — образився Майже-

Безголовий Нік, злетів угору й полинув до дальнього кінця ґрифіндорського столу саме тоді,

коли за вчительським столом підвівся Дамблдор. Майже миттєво у Великій залі стих гамір і

сміх.

— Доброго вам вечора! — побажав він з широкою усмішкою й розкинув руки, ніби хотів

усіх обійняти.

— А що в нього з рукою? — зойкнула Герміона.

Не тільки вона це помітила. Дамблдорова права рука й досі була така сама чорна й

змертвіла, як і того вечора, коли він прибув забирати Гаррі від Дурслів. По залі пробіг шепіт.

Дамблдор, правильно його витлумачивши, тільки засміявся й потрусив пурпурово-золотим

рукавом, з якого визирала його ушкоджена правиця.

— Нічого страшного, — безтурботно сказав він. — Отже... нових наших учнів вітаємо,

старих наших учнів вітаємо теж! Вас чекає новий рік магічної освіти...

— У нього рука була така ще влітку, — прошепотів Гаррі Герміоні. — Я думав, що він до

цього часу її вилікує... або мадам Помфрі йому вилікує.