Гаррі Поттер і напівкровний принц

Гаррі бачив, як коридори знову заповнюються учнями, і сподівався, що Герміона з Роном

таки витягнуть на перон його речі, адже він мусив сидіти у своїй схованці, аж доки спорожніє

купе. Нарешті, востаннє смикнувшись, поїзд остаточно зупинився. Ґойл розсунув двері й почав

розштовхувати юрбу другокласників; Креб і Забіні подалися за ним.

— Карочє, йди, — звелів Мелфой Пенсі, яка чекала його з простягнутою рукою, ніби мала

надію, що він за неї візьметься. — Я хочу дещо перевірити.

Пенсі вийшла. Тепер у купе залишилися тільки Гаррі й Мелфой. Учні проходили повз них,

сходили на темний перон. Мелфой підійшов до дверей купе й опустив шторки, щоб ніхто з

коридору не міг зазирнути. Тоді нахилився над своєю валізою і знову її відчинив.

Гаррі визирав з-над краю багажної полиці, і його серце закалатало. Що хотів Мелфой

сховати від Пенсі? Може, він зараз побачить ту загадкову поламану річ, яку так важливо було

полагодити?

— Петрифікус Тоталус!

Без жодного попередження Мелфой спрямував чарівну паличку на Гаррі — і того миттю

спаралізувало. Ніби на сповільнених кінокадрах він злетів з багажної полиці й боляче гепнувся,

аж задрижала підлога, просто під ноги Мелфоєві, затиснувши під собою плащ-невидимку й

виставивши напоказ усе своє тіло, до того ж ноги його й досі були незграбно зігнуті в колінах.

Не міг поворухнути жодним м’язом, лише дивився на Мелфоя, обличчя якого розтяглося в

кривій посмішці.

— Я так і думав, — радісно проказав той. — Я чув, як тебе гахнула Ґойлова валіза. І ще