Гаррі Поттер і напівкровний принц

дверима.

Гаррі схопився за двері й різко їх розштовхнув; Забіні, що й досі тримався за ручку,

гепнувся боком просто на коліна Ґреґорі Ґойла, зчинився галас, і Гаррі спритно заскочив у купе,

тоді, спершись на тимчасово вільне місце Забіні, виліз на багажну полицю. На щастя, Ґойл і

Забіні почали сваритися, відвертаючи на себе увагу, бо Гаррі був упевнений, що його ноги

ненароком вилізли з-під плаща; і справді, на якусь жахливу мить йому здалося, що Мелфой

помітив кросівку; але тут Ґойл зачинив двері й зіштовхнув з себе Забіні; наїжачений Забіні впав

на своє місце; Вінсент Креб повернувся до розглядання коміксів. а Мелфой, бридко гигочучи,

розлігся відразу на двох місцях, поклавши голову на коліна Пенсі Паркінсон. Гаррі незручно

скрутився під плащем, стежачи, щоб кожнісінький сантиметр його тіла був надійно захований, і

дивився, як Пенсі відгортала Мелфоєві з лоба прилизане біляве волосся, так задоволено при

цьому всміхаючись, немовби на її місці мріяла б опинитися кожна. Ліхтарі, що погойдувалися

на стелі купе, яскраво все це освітлювали: Гаррі міг легко прочитати кожнісіньке слово

Кребового коміксу.

— Карочє, Забіні, — спитав Мелфой, — то що там хотів Слизоріг?

— Просто намагався підлизатися до людей із зв’язками, — відповів Забіні, що й далі

сердився на Ґойла. — Хоч і не багато таких знайшов.

Ця інформація, здається, не задовольнила Мелфоя. —А кого він ще запросив? —

поцікавився він.

— Маклаґена з Ґрифіндору, — відповів Забіні.