Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Я не радила б зараз іти на кухню, — попередила дівчина. —Там повно Флегми.

— Спробую не стати флегматиком, — засміявся Гаррі.

І справді, коли він зайшов на кухню, там за столом сиділа Флер, жваво ділячись планами

щодо весілля з Біллом, тоді як місіс Візлі у явно кепському гуморі пильнувала за горою

брюссельської капусти, що сама себе чистила.

— ...ми з Біллом майше вигішили мати лише двох дгужок, Джіні та Ґабгіель — така

солодка пагочка. Я думаю їх вигядити в блідо-золоті сукні... бо рошеві не пасуватимуть Джіні до

волосся...

— О, Гаррі! — зраділа місіс Візлі, уриваючи Флерин монолог. — Я саме хотіла розповісти

про заходи безпеки під час завтрашньої подорожі до Гоґвортсу. Нам знову пришлють

міністерські машини, а на вокзалі вже чекатимуть аврори...

— І Тонкс буде? — поцікавився Гаррі, вручаючи їй мантії для квідичу.

— Навряд. Артур казав, що її поставили на якесь інше місце.

— Вона занадто дає волью своїм потшуттям, та Т’онкс, — неуважно кинула Флер,

розглядаючи себе на опуклому боці чайної ложечки. —Тсе велика п’омілка, якшо хочете знати...

— Так, красно дякую, — ущипливо відреагувала місіс Візлі, ще раз урвавши Флер. — А

ти, Гаррі, поспіши, щоб до вечора всі речі були складені і в останню хвилину не почався

звичний бедлам.

І справді, на ранок їхній від’їзд пройшов спокійніше, ніж завжди. Коли міністерські

машини підкотили до “Барлогу”, все вже було готове: валізи й скрині спаковані, Герміонин кіт