Гаррі Поттер і напівкровний принц

А тоді ми подумали, що нам треба зайняти всю нішу захисту від темних мистецтв, бо це ж

бездонне джерело бабок, — завзято вів далі Джордж. — Просто кайф. Дивися — порошок

“Розчинна темрява”, імпортований з Перу. Дуже зручно, якщо треба швидко дати дьору.

— А наші детонатори-приманки просто розлітаються з полиць, ось поглянь, — Фред

показав на кілька чудернацьких чорних предметів, схожих на сирени чи гудки, що й справді

намагалися кудись зникнути, — кидаєш такий нищечком, а він тікає і видає десь удалині чудові

голосні звуки, відвертаючи чиюсь увагу, якщо тобі це треба.

— Зручно, — визнав Гаррі.

— Тримай, — сказав Джордж, ловлячи пару штук і кидаючи Гаррі.

Молоденька білява відьма з короткою стрижкою визирнула з-за завіси; Гаррі побачив, що

вона, як і весь персонал крамнички, була вбрана в пурпурову мантію.

— Пане Візлі й пане Візлі, вас чекає клієнт, який цікавиться жартівливим казаном, —

сказала вона.

Гаррі дивно було чути, як Фреда й Джорджа назвали “панами Візлі”, але вони сприйняли

це як належне.

— Дякую, Верітіє, вже біжу, — відповів їй Джордж. — Гаррі, вибирай собі, що хочеш,

добре? За наш рахунок.

— Я так не можу! — заперечив Гаррі, витягуючи гаманця, щоб заплатити за детонатори-

приманки.

— Ти тут не плататимеш, — твердо заявив Фред, відпихаючи Гарріні гроші.