Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Твій квиток до Гоґвортсу, — пояснив він. — Першого вересня, вокзал КінґсКрос, на

квитку всьо написано. Будут якісь проблеми з Дурслі, відправ листа совою, вона знає, де си

мене шукати… До скорого, Гаррі!

Поїзд рушив зі станції. Гаррі хотів дивитися на Геґріда, поки його буде видно, тож підвівся

й притулився обличчям до вікна, проте кліпнув оком — і Геґрід миттю щез.

РОЗДІЛ ШОСТИЙ

Поїздка з платформи номер дев'ять і три чверті

Останній місяць, що його прожив Гаррі в родині Дурслі, був не надто радісний. Щоправда,

Дадлі тепер так боявся Гаррі, що не лишався з ним в одній кімнаті, а тітка Петунія й дядько

Вернон уже не зачиняли Гаррі в комірчині, не силували нічого робити й не кричали на нього, —

власне, взагалі не розмовляли з ним. Водночас і перелякані, й розлючені, вони вдавали, ніби

стілець, на якому сидів Гаррі, був просто порожній. Хоч така поведінка була кращою від

попереднього ставлення, проте згодом це почало пригнічувати Гаррі.

Він намагався не виходити зі своєї кімнати, де єдиним його товариством була сова. Він

вирішив назвати її Гедвіґою, натрапивши на таке ім'я в "Історії магії". Його шкільні підручники

виявилися дуже цікавими. Лежачи на ліжку він читав їх до пізньої ночі, а Гедвіґа то летіла

кудинебудь крізь відчинене вікно, то поверталася, коли їй заманеться. На щастя, тітка Петунія

вже не прибирала в кімнаті й не бачила, як Гедвіґа верталася з упольованими мишками.

Щовечора, перед сном, Гаррі викреслював один день на приклеєному до стіни аркуші паперу,

рахуючи час, що лишався до першого вересня.