пакунки й полярну сову, що дрімала в Гаррі на колінах. Ще один ескалатор вгору — і вони на
станції "Педінґтон". Гаррі отямився лише тоді, коли Геґрід поплескав його по плечу:
— Треба трохи підкріпитиси, заки не пішов поїзд.
Він купив Гаррі гамбурґер, і вони посідали на пластикові стільчики, щоб поїсти. Гаррі
розглядався на всі боки, і все йому чомусь видавалося дивним.
— Всьо файно, Гаррі? Ти якийсь тихенький, — занепокоївся Геґрід.
Гаррі не знав, чи зможе він пояснити свій стан. Це був найкращий день народження в його
житті, а проте… Прожовуючи гамбурґер, він підшукував слова.
— Кожен думає, ніби я особливий, — сказав він нарешті. — Всі ці люди в "Дірявому
Казані" — професор Квірел, містер Олівандер, але про чари я не знаю нічогісінько. Як вони
можуть сподіватися від мене чогось видатного? Я знаменитий, але навіть не можу пригадати
чому. Я не знаю, що сталося тієї ночі, коли Вол… перепрошую, тобто коли мої батьки загинули.
Геґрід перехилився через стіл і під його дикою бородою й кошлатими бровами ховалася
лагідна усмішка:
— Не журиси, Гаррі. Ти швиденько навчишся. Усі в Гоґвортсі зачинают з нічого, але всьо
налагодиться. Ти тілько будь собою. Знаю, як то тєжко. Тебе вирізнили зпоміж усіх, а то завжди
тєжко. Але в Гоґвортсі тобі буде дуже файно, як і мені колись було файно, та й дотепер файно,
якщо по правді…
Геґрід посадив Гаррі на поїзд, що мав відвезти його назад до родини Дурслі, а тоді дав
йому конверт.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррi Поттер i фiлософський камiнь» автора Ролінґ Дж. К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 87. Приємного читання.
TextBook