Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— З якої платформи?

— Дев'ять і три чверті.

— Не мели дурниць, — скривився дядько Вернон. — Платформи дев'ять і три чверті не

існує.

— Але на квитку написано.

— Нісенітниці! — обурився дядько Вернон. — Повне ідіотство! Вони всі там такі! Ти ще

побачиш. Почекай тільки трохи. Добре, завеземо тебе на КінґсКрос. Нам і так треба завтра до

Лондона, інакше б я не морочився.

— А чому ви їдете до Лондона? — поцікавився Гаррі, щоб показати, що він не сердиться

на дядька Вернона.

— Дадлі веземо до лікарні, — пробурмотів дядько Вернон. — Треба ж вирізати того

клятого хвоста, поки він не пішов до "Смелтінґсу"!

На другий день Гаррі прокинувся о п'ятій і вже не міг заснути від хвилювання. Підвівся,

натягнув джинси, бо не хотів з'являтися на вокзалі в мантії чарівника — переодягнеться в поїзді.

Ще раз переглянув свій гоґвортський список, аби впевнитись, чи чогось не забув. Далі

подивився, чи надійно замкнена клітка з Гедвіґою, і став походжати по кімнаті, чекаючи, поки

прокинуться Дурслі. За дві години величезну й важку валізу Гаррі вже поклали в багажник,

тітка Петунія вмовила Дадлі сісти біля Гаррі, і вони поїхали.

О пів на одинадцяту прибули на КінґсКрос. Дядько Вернон поставив Гарріну валізу на

візочок і підвіз її аж до колій. Гаррі був приємно здивований такою доброзичливістю дядька, аж