Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

безпечних місць. Здається, ВідомоХто боявся тілько Дамблдора. Він не наважувався захопити

школу, принаймні тоді… Атож, твої мамуся й татусь були найліпші чарівники з усіх, що я знав і

видів. Найкращі учні Гоґвортсу! Дивно, що ВідомоХто ніколи раніше не пробував перетягти їх

до себе… Знав, мабуть, що вони надто близькі друзі Дамблдора і ніколи не стануть на бік

Темної Сили. Може, він си сподівав переконати їх… може, просто хотів спекатися їх. Знаємо

тілько, що десять років тому в переддень усіх святих, на Гелловін, він з'явився у вашому селі…

Тобі тількитільки рочок минув. Він прийшов до вашої хати і… і…

Геґрід зненацька витяг бруднющу, засмальцовану хустинку і гучно висякався, а Гаррі

здалося, ніби заревіла сирена.

— Вибачєй, — перепросив велетень, — але такий жаль мене бере… Знаєш, кращих людей

за твоїх мамусю й татуся не було на світі… та… однаково їх убив ВідомоХто. А відтак — і це

вже справжня таємниця — він си й тебе хотів убити. Певне, щоб і вашого сліду си не лишило, а

може, йому просто подобалося вбивати. Але він не зміг. Ти ніколи не думав, звідки в тебе сей

знак на чолі? Се не просто шрам. Таке з'являється тоді, коли на тебе падає могутнє зловісне

прокляття. Та клятьба вбила твоїх маму й тата, зруйнувала вашу хату, але на тебе не подіяла, і

тому ти є такий славетний, Гаррі. Ніхто не виживав, як він си вирішував когось убити, — ніхто,

а ти вижив, хоч він замордував багатьох найславніших чаклунів і чарівниць нашої доби:

Маккінонів, Боунів, Преветів… А ти ж був ще немовлєтком — і вижив.

Голову Гаррі переповнював гострий, пекучий біль. Коли Геґрід уже закінчував, він знову

побачив сліпучий спалах зеленого світла, — найвиразніше, ніж будьколи раніше, — і вперше в