Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

знайдеться ще хтось, хто відважиться на цей, здавалося б, безнадійний бій, а якщо Волдемортів

прихід затримувати знову і знову, тоді, можливо, він уже ніколи й не повернеться до влади.

Гаррі закивав головою, але відразу ж перестав, бо голова від цього розболілася. Тоді

заговорив:

— Пане професоре, є ще деякі речі, про які я б хотів дізнатися, якщо можна… речі, про які

я хотів би знати правду…

— Правду… — зітхнув Дамблдор. — Правда — це прекрасна і страшна річ, тож до неї

треба ставитися з великою обережністю. Однак я відповім на твої питання, хіба що матиму

дуже поважні причини не відповідати, тому заздалегідь прошу мене вибачити. Звичайно, я не

брехатиму.

— Ну… Волдеморт сказав, що вбив мою маму тільки тому, що вона намагалася не дати

йому вбити мене. Але чому він так: хотів убити мене?

Цього разу Дамблдор зітхнув дуже глибоко.

— На жаль, уже на перше твоє запитання я не Можу дати відповіді. Принаймні сьогодні і

тепер.

Колись ти дізнаєшся… а поки що забудь про це Гаррі. Коли підростеш, — я знаю, як

прикро тобі чути ці слова, — коли будеш готовий, ти дізнаєшся. Гаррі розумів, що сперечатися

немає сенсу.

— А чому Квірел не міг доторкнутися до мене?

— Твоя мама померла, рятуючи тебе. Є одна річ, якої не може збагнути Волдеморт. Це —