Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Ну, так… Але Дамблдор думає, що, — як воно там? — "для досконалого розуму смерть

— то ще одна цікава пригода".

— Я завжди казав, що він трохи чокнутий, — сказав Рон, на якого рівень божевілля

улюбленого професора справив поважне враження.

— А що сталося з вами? — поцікавився Гаррі.

— Ну, я вернулася назад без пригод, — розповіла Герміона. — Привела до тями Рона, —

це забрало трохи часу, — а тоді ми побігли до соварні, щоб відправити сову Дамблдорові, і

раптом зустріли його у вестибюлі. Він уже все знав і тільки спитав: "Гаррі пішов за ним, так?"

— і помчав на четвертий поверх.

— Думаєш, він сподівався цього від тебе? — запитав Рон. — Бо якщо він прислав тобі

батьків плащ і таке інше…

— Ну, — обурилася Герміона, — якщо він сподівався, то, скажу вам, це просто жахливо!

Ти міг би загинути!..

— Ні, зовсім ні, — замислено вимовив Гаррі. — Він дуже цікавий чоловік, цей Дамблдор!

Мені здається, він хотів дати мені шанс… Розумієте, я гадаю, що він знає більшменш усе, що

тут діється. Мабуть, йому було добре відомо, що ми задумали, і замість зупинити, він навчив

нас усього, що могло стати в пригоді. Не думаю, що він випадково дозволив мені побачити, що

робить те дзеркало. Він мовби вважав, що я маю право зіткнутися з Волдемортом віч у віч, якщо

тільки зумію…

— Так, Дамблдор — справжній псих! — гордо сказав Рон. — Слухай, ти мусиш швидко