Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

угору. — Сподіваюся, Бароне, вам пощастить, а я не заважатиму!

І він щез.

— Геніально, Гаррі! — зашепотів Рон.

Через кілька секунд вони стояли перед забороненими дверима на четвертому поверсі, але

двері були вже прочинені.

— От тобі й маєш! — тихо вимовив Гаррі. — Снейп уже пройшов повз Флафі.

Побачивши відчинені двері, вони уявили, що їх чекає попереду. Гаррі повернувся до

друзів, що тулилися з ним під одним плащем:

— Якщо хочете повернутись, я вас зрозумію. Можете взяти плащ, мені він уже не

потрібний.

— Не будь дурним! — відказав Рон.

— Ми з тобою, — підтвердила Герміона. Гаррі штовхнув двері.

Двері зарипіли, й залунало грізне гарчання. Всі три собачі носи почали нестямно

принюхуватися до дітей, хоча пес їх і не бачив.

— Що це в нього під лапами? — прошепотіла Герміона.

— Ніби якась арфа, — придивився Рон. — Мабуть, її залишив Снейп.

— Пес прокидається, тількино перестає звучати музика, — сказав Гаррі. — Ану, зараз

побачимо…

Він приклав до вуст Геґрідову дудку і дмухнув. Насправді то була й не мелодія, проте вже

на першій ноті очі потвори почали заплющуватися. Гаррі дмухав, майже не переводячи духу.