Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Гаррі люто глянув на друзів.

— Ти правий, Гаррі, — тихенько мовила Герміона.

— Я накину плащаневидимку — сказав Гаррі. — На щастя, він знов у мене.

— А ми вмістимося під ним усі троє? — запитав Рон.

— Усі… усі троє?

— Ой, не придурюйся! Невже ти думаєш, що ми тебе пустимо самого?

— Звичайно ж, ні! — жваво додала Герміона. — Як ти збираєшся дійти до каменя без нас?

Я зараз піду й перегляну книжки, може, знайду щось корисне…

— Але якщо нас упіймають, вас виженуть теж…

— Не думаю, — заперечила Герміона. — Флитвік сказав мені по секрету, що я отримала з

його іспиту п'ять з трьома плюсами. Тепер мене так просто не виженуть.

Після вечері вони всі втрьох сиділи у вітальні. Ніхто їх не турбував; зрештою, жоден

ґрифіндорець ще й досі не розмовляв із Гаррі. І сьогодні вперше це його не засмучувало.

Герміона переглядала свої конспекти, сподіваючись натрапити на одне з тих заклинань, яке їм

треба буде подолати. Гаррі й Рон мовчали. Вони обидва обмірковували те, що їм доведеться

зробити.

Поступово решта дітей розійшлися по спальнях, і кімната спорожніла.

— Може, принеси вже плащ, — пробурмотів Рон, коли нарешті, позіхаючи й потягуючись,

з вітальні вийшов Лі Джордан.

Гаррі побіг нагору до спальні. Дістав плаща, а тоді помітив дудку, яку на Різдво подарував