Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

нагадував їм Півза.

Підійшовши до перших сходів, помітили Місіс Норіс, що сиділа трохи вище від них.

— О, давай хоч цього разу її копнемо! — зашепотів Рон на вухо Гаррі, але той заперечливо

похитав головою. Коли вони обережно проходили повз неї, Місіс Норіс скерувала на них свої

очіліхтарі, але більше нічого не зробила.

Вони нікого не зустріли, аж доки дійшли до сходів на четвертий поверх. Там похитувався

Півз, намагаючись зібгати килим, щоб усі в цьому місці спотикалися.

— Хто тут? — зненацька запитав він, коли діти наблизилися до нього. Він звузив свої лихі

чорні очі. — Знаю, ви тут, хоч вас і не видно… Ви примари, упирі, чи маленькі школярі?..

Знявся в повітря і став кружляти, скоса поглядаючи в їхній бік.

— Треба покликати Філча! Ой, як треба, бо тут скрадається щось невидиме!

Раптом у Гаррі виникла ідея.

— Півзе, — засичав він хрипко, — Кривавий Барон має свої причини бути невидимим!

Півз від шоку мало не впав на сходи. Він вчасно опам'ятався й завис у кількох сантиметрах

над ними.

— Прошу вибачити, ваша кривавосте, ясновельможний пане Бароне! — заговорив він

улесливим голосом. — Моя помилочка, моя помилочка!.. Я вас не бачу, звичайно ж, ні, ви

невидимі! Даруйте старенькому Півзові цей маленький жартик, прошу пана!

— Я тут у справах, Півзе, — прохрипів Гаррі. — Сьогодні щоб тебе тут не було!

— Гаразд, прошу пана, звичайно, мене не буде! — погодився Півз, знову здіймаючись