Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Ходіть за мною! — звелів Філч, запаливши лампу й виводячи їх надвір.

— Тепер ви не раз подумаєте перед тим, як порушувати шкільні правила, еге ж? —

вишкірився він до них. — Атож, якщо хочете знати, тяжка праця і біль — ось найкращі вчителі.

Як жаль, що скасували колишні покарання! Тоді б вас на кілька днів підвісили за руки до стелі!..

Я ще й досі зберігаю в кабінеті ланцюги і постійно змащую їх: а раптом знову знадобляться? Ну,

гаразд, ходімо, і не думайте втікати, бо буде ще гірше!

Вони йшли в темряві. Невіл шморгав носом. Гаррі уявляв собі, яким може бути покарання.

Мабуть, щось жахливе, інакше Філч так би не радів.

Місяць світив яскраво, але хмари постійно його закривали, і все повивалося пітьмою.

Раптом попереду Гаррі зауважив освітлені вікна Геґрідової хатини, а тоді почувся й голос.

— Це ти, Філч? Швиденько, бо я си хочу вже починати!

У Гаррі аж стрепенулося серце: якщо їм доведеться робити щось разом з Геґрідом, то це

ще зовсім не біда. Його обличчя, мабуть, проясніло, бо Філч сказав:

— Думаєш, вам буде легше з тим телепнем? Ні хлопче: ви йдете до лісу, і я дуже

сумніваюся, що ви звідти виберетеся цілими.

Почувши таке, Невіл скрикнув, а Мелфой завмер на місці.

— До лісу? — перепитав Мелфой, і його голос уже не був таким самовпевненим. — Нам

не можна ходити туди вночі!.. Там усіляке водиться!.. Вовкулаки, наприклад!..

Невіл ухопився за рукав Гарріної мантії і мало не задихнувся.

— Це вже мене не стосується! — зловтішно крякнув Філч. — Раніше треба було думати