про вовкулаків! Хіба не так?
З темряви до них підступив Геґрід разом з Ікланем. Він тримав великий арбалет, а з його
плеча звисав сагайдак зі стрілами.
— Пора! — сказав він. — Я вже тут си чекаю майже півгодини. Гаррі, Герміоно — всьо
файно?..
— Я б не був з ними надто люб'язним, Геґріде, — холодно зауважив Філч. — Зрештою,
вони прийшли відбути покарання.
— Аа… То ось чого ти си запізнив!.. — похмуро сказав Геґрід. — Читав їм лекцію, га? Це
вже не твоя парафія. Ти си своє зробив, а тепер іди…
— Я повернуся на світанку, — мовив Філч. — Позбираю, що там від них залишиться, —
додав він лиховісно, а тоді повернувся й попрямував назад до замку, похитуючи в темряві
лампою.
Мелфой тепер звернувся до Геґріда:
— Я не піду, блін, до цього лісу!
Гаррі втішено почув у його голосі панічні нотки.
— Підеш, якщо хочеш си лишити в Гоґвортсі! — сердито озвався Геґрід. — Нашкодив —
плати!
— Але це мають робити слуги, а не учні! Я думав, ми будемо писати якісь вправи, чи
що… Якби мій батько довідався, що я тут повинен робити, він би…
— …а я кажу, що це є Гоґвортс! — гаркнув Геґрід. — Писати вправи!.. Яка з того користь?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррi Поттер i фiлософський камiнь» автора Ролінґ Дж. К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 253. Приємного читання.
TextBook