був товстунцем і не любив рухатися, хіба що, звісно, штурхав когонебудь. Найдужче він
полюбляв штурхати Гаррі, проте рідко коли наздоганяв його — Гаррі був на диво спритний.
Можливо, тому що жив у темній комірчині, Гаррі, як на свій вік, завжди був малим і
миршавим. Але він видавався ще меншим і худішим, ніж насправді, бо щоразу мусив
доношувати старий одяг Дадлі, а той був десь учетверо ширший від нього. Гаррі мав худе
обличчя, гострі коліна, чорне волосся і яснозелені очі. Він носив круглі, обмотані скотчем
окуляри, бо Дадлі часто ламав їх, луплячи його по носі. Єдине, що подобалося Гаррі у власному
вигляді, — тонесенький шрам на чолі у формі блискавки. Він мав його, скільки себе пам'ятав, і
першим його запитанням до тітки Петунії було, звідки той шрам узявся.
— З автомобільної аварії, коли загинули твої батьки, — відповіла вона. — І не питай
більше нічого.
Не питай нічого — таким було найперше правило розміреного життя родини Дурслі.
Дядько Вернон увійшов до кухні, коли Гаррі перевертав бекон.
— Зачешися! — гримнув він замість ранкового вітання.
Приблизно раз на тиждень дядько Вернон відривав очі від газети й наказував Гаррі
підстригтися. Гаррі стригся, мабуть, частіше, ніж усі разом хлопці з його класу, але це не
допомагало, бо його волосся однаково стирчало на всі боки.
Гаррі вже смажив яйця, коли в кухні з'явився Дадлі разом із матір'ю. Дадлі був дуже
схожий на дядька Вернона. Він мав широке рожеве обличчя, коротесеньку шию, маленькі
водянисті синюваті очка й густе біляве волосся, що гладенько лежало на жирній і круглій голові.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррi Поттер i фiлософський камiнь» автора Ролінґ Дж. К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 20. Приємного читання.
TextBook