Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Відразу знявся гамір. Професорові Дамблдору довелося вистрелити зі своєї палички

кількома пурпуровими ракетами, перше ніж настала тиша.

— Старости! — вигукнув він. — Негайно відведіть своїх учнів до спалень!

Персі був у своїй стихії.

— За мною! Першокласники, тримайтеся купи!

Троль не страшний, якщо виконувати мої накази! Не відставайте від мене! Дорогу

першокласникам! Перепрошую, я староста!

— Як сюди міг потрапити троль? — дивувася Гаррі, підіймаючись сходами вгору.

— Не знаю, кажуть, вони досить дурні, — відповів Рон. — Може, його впустив Півз,

пожартувавши на честь Гелловіну.

Вони проминули кілька груп учнів, що поспішали в різні боки. Пропихаючись крізь юрбу

розгублених гафелпафців, Гаррі зненацька вхопив Рона за руку.

— Я тільки тепер згадав — Герміона!

— Що з нею?

— Вона ж не знає про троля!

— Ага! — закусив губу Рон. — Але треба, щоб нас не побачив Персі.

Пригнувшись, вони приєдналися до гафелпафців, що бігли в іншому напрямку,

прослизнули в безлюдний бічний коридор і помчали до дівочих убиралень. Тількино завернули

за ріг, як почули ззаду швидкі кроки.

— Персі! — зашипів Рон, ховаючись разом із Гаррі за великого кам'яного грифона.