Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

траплялося. Ну, а тепер останній член команди — ловець. Це ти. І тобі не треба перейматися ні

квафелом, ні бладжерами…

— …хіба що вони проб'ють мені голову.

— Не журися — Візлі чудово дають раду з бладжерами, — вони й самі наче пара живих

бладжерів.

Вуд витяг з коробки четвертого, останнього, м'яча. Проти квафела і бладжера він був

маленький — десь такий, як великий горіх. Був золотавий і мав невеличкі срібні крильця.

— Це, — сказав Вуд, — золотий скич, найважливіший м'яч. Його дуже важко зловити, бо

він дуже швидкий і ледве помітний. І ловить його ловець. Ти мусиш постійно снувати між

загоничами, відбивачами, бладжерами і квафелом, щоб упіймати його швидше, ніж ловець

суперників, бо ловець, який зловив снича, здобуває для команди сто п'ятдесят очок, і цього

майже завжди вистачає для перемоги. Ось чому проти ловців так часто порушують правила.

Матч закінчується тільки тоді, коли хтось упіймає снича, тому гра може тягнутися скільки

завгодно. Рекордом, здається, було три місяці, і тоді мусили час від часу міняти гравців, щоб

вони могли виспатися. Оце ніби й усе. Є запитання?

Гаррі заперечно похитав головою. Він чудово розумів, що має робити, а от як це робити

було проблемою.

— Ми поки потренуємося без снича, — сказав Вуд, обережно пакуючи м'яча назад до

коробки. — Вже темнувато, можна його загубити. Давай спробуймо з цими.

Вуд витяг з кишені торбинку з м'ячиками для гольфу, і за пару хвилин вони з Гаррі вже