Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

побачити, звідки той грюкіт. Його тупі маленькі очиці натрапили на Гаррі. Троль завагався, а

тоді рушив Уже на нього, піднімаючи довбню.

— Дебіле! — заверещав Рон з іншого краю кімнати и кинув у троля якусь металеву трубку.

Троль, здається, й не відчув удару, але почув вереск і знову зупинився, повертаючи тепер своє

жахливе рило До Рона й даючи Гаррі змогу оббігти навколо нього.

— Тікай, тікай ! — крикнув Гаррі Герміоні, намагаючись потягнути її до дверей, але

дівчинка й ворухнутися не могла — вона й далі тулилася до стіни з роззявленим від переляку

ротом.

Від криків і гамору троль, здається, почав скаженіти. Він знову заревів і рушив на Рона,

що стояв найближче й не мав куди тікати.

І тут Гаррі зробив водночас щось дуже відважне і вкрай нерозумне: розігнався, підскочив і

схопив троля ззаду за шию. Троль не відчув, що Гаррі повис на ньому, але навіть троль

зреагував би, якби хто запхав йому до носа довгий дрючок, а Гаррі, стрибнувши, й далі тримав у

руці паличку, — і ось вона залізла тролеві просто в ніздрю.

Завиваючи з болю, троль почав навсібіч гатити довбнею, а Гаррі відчайдушно чіплявся

йому за шию; будьякої миті троль міг або скинути його, або розтрощити довбнею.

Нажахана Герміона сповзла на підлогу. Рон вихопив свою чарівну паличку і, не знаючи,

що робитиме з нею, раптом почув, як він викрикує перше заклинання, яке спало йому на гадку:

— Вінґардіум Левіоза !

Довбня несподівано вилетіла тролеві з рук, піднялася високовисоко вгору, повільно