Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

шугали в повітрі. Вуд з усієї сили кидав м'ячі в різні боки, а Гаррі ловив їх.

Він не проґавив жодного м'яча, і Вуд був у захваті. За півгодини геть споночіло, і

тренування припинили.

— Цього року на кубку з квідичу викарбують назву нашої команди, — радісно сказав Вуд,

коли вони прямували назад до замку. — Я не здивуюся, якщо ти перевершиш самого Чарлі

Візлі, а він міг би грати за збірну Англії, якби не поїхав полювати драконів.

Можливо, через свою заклопотаність, адже треба було не тільки виконувати домашні

завдання, а й тричі на тиждень, під вечір, ходити на тренування з квідичу, Гаррі не міг повірити,

що вже минуло два місяці, відколи він у Гоґвортсі. Він почувався в цьому замку як удома,

причому значно краще, ніж будьколи на Прівітдрайв. Та й уроки ставали щораз цікавіші, бо учні

вже добре засвоїли основи всіх предметів.

Уранці напередодні свята Гелловін їх розбудив солодкий запах печеного гарбуза, яким

пахло в усіх коридорах. А на уроці заклинань професор Флитвік оголосив, що вони, на його

думку, вже готові робити те, про що мріяли найдужче — змушувати літати різні предмети (про

це вони мріяли ще відтоді, як він змусив літати довкола класу Невіловову жабку). Професор

Флитвік розділив усіх учнів на пари. Партнером Гаррі став Шеймус Фініґан (що вельми втішило

Гаррі, бо йому на очі відчайдушно намагався втрапити Невіл). А ось Рон опинився в парі з

Герміоною Ґрейнджер. Не знати кого це більше розлютило, — Рона чи Герміону. Вона не

розмовляла з ними ще відтоді, як прийшла поштою Гарріна мітла.

— Що ж, не забувайте тільки про той плавний пух зап'ястком руки, над яким ми