Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Півзе, благаємо, не виказуй нас!

— Мушу розповісти Філчеві, мушу! — прикидався святенником Півз, хоч його очі

зловісно виблискували. — Знаєте, це для вашого ж добра!

— Забирайся геть! — у Рона урвався терпець і він щосили турнув Півза, але це була

величезна помилка.

— УЧНІ, ЯКІ НЕ СПЛЯТЬ! — заверещав Півз, — БІЛЯ КЛАСУ ЗАКЛИНАНЬ Є УЧНІ,

ЯКІ НЕ СПЛЯТЬ!

Прослизнувши під Півзом, діти щодуху помчали в кінець коридору, де наскочили на двері

— і то замкнені.

— Гаплик! — заскімлив Рон, поки вони безпорадно напирали на двері. — Ми попалися!

Нам кінець!

Уже чулися кроки: Філч щодуху біг туди, де волав Півз.

— Та відступіться ж! — скрикнула Герміона, вихопила в Гаррі паличку, постукала нею по

замку й прошепотіла: "Алогомора!"

Замок клацнув і двері відчинилися; діти, штовхаючись, проскочили крізь двері, притьмом

зачинили їх за собою й зачаїлися.

— Півзе, куди вони побігли? — допитувався Філч. — Ану зізнавайся!

— Скажи "будь ласка".

— Не мороч мені голову! Півзе, де вони?

— Я не скажу НІЧОГО, доки не скажеш "будь ласка"! — протягнув Півз своїм занудним