Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Місіс Норіс? — сполошився Рон, мружачись у темряві.

Але замість кицьки діти побачили Невіла. Скрутившись калачиком, він міцно спав на

підлозі, але здригнувся й прокинувся, почувши їхню ходу.

— Добре, що ви мене знайшли! Я тут уже кілька годин. Не міг пригадати новий пароль,

щоб дістатися до ліжка.

— Невіле, тихіше! Пароль — "Свиняче рило", але це тобі не допоможе, бо Гладка Пані

кудись пішла.

— Як твоя рука? — запитав Гаррі.

— Чудово! — показав їм зап'ясток Невіл. — Мадам Помфрі вправила за секунду.

— Добре. Слухай, нам треба йти, побачимося потім…

— Не кидайте мене! — підвівся Невіл. — Я не хочу тут бути сам, повз мене вже двічі

пролітав Кривавий Барон.

Рон подивився на годинник, а тоді люто зиркнув на Герміону і Невіла:

— Якщо через вас нас упіймають, я тоді точно вивчу Квірелове прокляття привидів і

нашлю його на вас.

Герміона вже відкрила рота, можливо, щоб підказати Ронові, як посилати цей прокльон,

але Гаррі засичав на неї й кивком голови звелів усім іти далі.

Вони скрадалися уздовж коридорів, освітлених смугами місячного сяйва, що лилося у

високі вікна. На кожному розі Гаррі боявся натрапити на Філча або Місіс Норіс, але їм щастило.

Піднявшись сходами на четвертий поверх, діти навшпиньки пройшли до кімнати з трофеями.