Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Мелфоя й Креба ще не було. Кришталеві вітрини з трофеями виблискували під місячним

промінням. Кубки, щити, тарелі і статуетки вигравали в пітьмі сріблом і золотом. Діти

пробиралися попід стінами, поглядаючи на двері в обох кінцях кімнати. Гаррі витяг свою

паличку про випадок, якщо Мелфой вискочить зненацька й почне без попередження. Повільно

спливали хвилини.

— Запізнюється… може, злякався? — прошепотів Рон.

Тут вони аж підскочили, бо в сусідній кімнаті щось зашуміло. Гаррі тількино підніс угору

паличку, як до них долинув чийсь голос, але то був не Мелфой.

— Обнюхай усе, кицюню, вони могли в кутку десь причаїтися.

То Філч звертався до Місіс Норіс. Похолонувши від жаху, Гаррі нестямно замахав рукою,

показуючи, щоб вони швиденько йшли за ним. Усі мовчки задріботіли до дверей, тікаючи від

Філча. Щойно Невілова мантія зникла за рогом, як Філч крізь другі двері увійшов до кімнати з

трофеями.

— Вони десь тут, — почули вони його буркіт, — мабуть, ховаються.

— Сюди! — беззвучно підказав Гаррі, й нажахані діти поповзли вздовж довжелезної

галереї, де стояли лицарські обладунки. Було чути, як наближається Філч. Раптом Невіл вискнув

з переляку й побіг, потім спіткнувся, схопив Рона за поперек, і вони обидва попадали на постать

воїна в обладунку.

Брязкіт і гуркіт були такі, що могли розбудити увесь замок.

— ТІКАЙМО! — крикнув Гаррі, й усі четверо помчали галереєю, не озираючись, чи