Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Це супер! — сказав Джордж стишеним голосом. — Вуд нам розповів. Ми теж у команді

— відбивачі.

— Ось побачите: цього року ми таки виграємо кубок із квідичу! — запевнив Фред. — Ми

не вигравали відтоді, як пішов Чарлі, але цьогорічна команда буде класна. Ти маєш стати

добрим гравцем, Гаррі. Вуд на радощах мало не стрибав, розповідаючи про тебе.

— Все це супер, але нам треба йти. Лі Джордан каже, що знайшов новий секретний вихід

зі школи.

— Можу заприсягтися, що це той хід за статуєю Григорія Улесливого, на який ми

натрапили ще першого тижня. До зустрічі.

Не встигли відійти Фред і Джордж, як з'явилися не такі любі гості: Медфой у супроводі

Креба і Ґойла.

— Що, Поттер, остання вечеря? Коли там поїзд до маґлів?

— Бачу, тут ти зі своїми шмаркачами сміливіший, ніж у повітрі, — незворушно промовив

Гаррі.

Креб із Ґойлом, звісно, аж ніяк не були шмаркачами, але за Високим столом сиділо багато

вчителів, тож слизеринці могли тільки стискати кулаки і скреготіти зубами.

— Я й сам будьякої секунди справлюся з тобою, — пригрозив Мелфой. — Карочє, можна

й сьогодні. Дуель чарівників. Лише на паличках — ніякого контакту… Що таке?.. Ніколи не чув

про дуель чарівників?

— Звичайно, чув, — втрутився раптом Рон. — Я буду його секундантом, а хто твоїм?