Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

помітив переможні обличчя Мелфоя, Креба і Ґойла. Він уже знав: тепер його відрахують. Хотів

якось виправдатися перед професоркою, але йому немов заціпило. Професорка Макґонеґел

простувала, навіть не озираючись, і Гаррі був змушений бігти підтюпцем, Щоб не відстати. Оце

й усе. Він не протримався і двох тижнів. Через десять хвилин пакуватиме речі. Що скажуть

Дурслі, коли він з'явиться в них на порозі?

Вони піднялися зовнішніми, а тоді внутрішніми мармуровими сходами, а професорка

Макґонеґел не озвалася й словом. Відчиняла двері і йшла коридорами, а Гаррі жалюгідно

дріботів за нею. Може, вона веде його до Дамблдора. Гаррі згадав Геґріда, якого відрахували,

але дозволили йому бути ключником. Гаррі міг би стати його помічником. Йому аж закрутило в

шлунку, коли він уявив, як Рон і решта учнів будуть учитися на чарівників, а він тим часом

тягатиме за Геґрідом його торбу.

Професорка Макґонеґел зупинилася біля якогось класу. Прочинила двері й зазирнула

всередину.

— Перепрошую, професоре Флитвік, можна на хвилинку Вуда?

"Вуда? — здивувася Гаррі. — Що це, лозина, якою його лупцюватимуть?"

Але Вуд виявився кремезним п'ятикласником, що збентежено вийшов із класу Флитвіка.

— Ідіть обидва за мною, — звеліла професорка Макґонеґел, і вони рушили коридором, а

Вуд допитливо зиркав на Гаррі.

— Сюди.

Професорка Макґонеґел завела їх до класу, де не було нікого, крім Півза, що ретельно