Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Мелфой огидно вишкірився:

— Карочє, я покладу це десь тут, щоб Лонґботом потім підібрав — наприклад, на дереві!

— Дай сюди! — ревнув Гаррі, але Мелфой скочив на мітлу і злетів у повітря. Він не

брехав, бо таки справді вмів добре літати. Зависнувши нарівні з найвищим гіллям дуба, Мелфой

гукнув:

— Давай, відбери його, Поттере! Гаррі вхопився за мітлу.

— Ні! — закричала Герміона Ґрейнджер. — Мадам Гуч звеліла не рухатись, ми будемо

через тебе мати клопіт!

Гаррі не зважав. Кров пульсувала йому в скронях. Він скочив на мітлу, щосили

підстрибнув — і зринув у повітря. Вітер куйовдив йому волосся і розвівав його мантію. Гаррі

нестямно зрадів, усвідомивши, що може робити те, чого навіть не вчився, — це було легко, це

було чудово! Він трішки підняв держак мітли, щоб злетіти вище, і почув верески дівчат і

захоплений вигук Рона.

Круто розвернув мітлу, щоб зустрітися віч у віч з Мелфоєм.

Мелфой був ошелешений.

— Віддавай, — крикнув Гаррі, — бо зіб'ю з мітли!

— Невже?! — спробував глузувати Мелфой, проте його обличчя виказувало тривогу.

Неймовірно, але Гаррі якимось чином знав, що робити. Він нахилився вперед, міцно

стиснув мітлу обома руками, й вона понеслася на Мелфоя, мов спис. Мелфой насилу ухилився,

а Гаррі ще раз круто розвернувся й зупинив мітлу. Дехто внизу заплескав у долоні.