Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Це Нагадайко! — пояснив він. — Бабуся знає, що я забудько… а він нагадує, коли ви

щось забули зробити. Дивіться, його треба отак міцно тримати і якщо він червоніє, значить, ви

щось забули… Ох!.. — Невіл роззявив рота, бо Нагадайко раптом став яскравочервоним…

Невіл намагався пригадати, що ж він забув, аж тут Драко Мелфой, проходячи повз

ґрифіндорський стіл, вихопив з його рук Нагадайка.

Гаррі й Рон зірвалися на ноги. Вони вже давно чекали нагоди натовкти боки Мелфоєві, але

професорка Макґонеґел, яка швидше за всіх учителів відчувала, де виникала напружена

ситуація, миттю постала перед ними.

— Що трапилось?

— Пані професорко, Мелфой забрав мого Нагадайка.

Спохмурнівши, Мелфой кинув Нагадайка назад на стіл.

— Я тільки подивився, — буркнув він і пішов геть разом із Кребом і Ґойлом.

О пів на четверту пополудні Гаррі, Рон та решта ґрифіндорців збігли сходами на подвір'я,

де мав початися їхній перший урок польотів. Був ясний прохолодний день, і вони йшли

травичкою, яка шелестіла під їхніми ногами, до рівненької галявини навпроти забороненого

лісу, дерева якого похитувалися вдалині.

Там уже були слизеринці, а також двадцять мітел, що лежали рядочками на землі. Гаррі

чув, як Фред і Джордж Візлі говорили про шкільні мітли, нарікаючи, що декотрі з них вібрують,

коли залетіти надто високо, або постійно завертають трохи ліворуч.

Прибула вчителька, мадам Гуч. Вона мала коротке сиве волосся і жовті, наче в яструба, очі.