Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

БАХ! Удар, страхітливий хрускіт, і ось уже Невіл незграбною грудкою лежить обличчям у

траві. Його мітла й далі шугала вгору, а згодом стала поволі посуватися в бік забороненого лісу,

аж доки зникла з очей.

Мадам Гуч схилилася над Невілом, і її обличчя також поблідло.

— Зламав зап'ясток, — почув Гаррі її бурмотіння. — Давай, хлопче, підводься, все гаразд.

Вона обернулася до решти учнів:

— Щоб ніхто навіть не рухався, доки я не заведу цього хлопця до лікарні! Залиште мітли

на місці, якщо не хочете, щоб вас негайно вигнали з Гоґвортсу! Ходімо, любий.

Невіл із заплаканим обличчям, підтримуючи зламану руку, пошкандибав услід за мадам

Гуч, яка супроводила його, обійнявши за плечі.

Тільконо вони відійшли трохи далі, як Мелфой розреготався:

— Кльово йому розквасило пику, га? Засміялася й решта слизеринців.

— Стули пельку, Мелфою! — крикнула Парваті Патіл.

— О, захисниця Лонґботома? — глузливо мовила Пенсі Паркінсон, слизеринська дівчина з

бездушним обличчям. — Я й не думала, що тобі, Парваті, подобаються товстенькі заплакані

писклявчики.

— Дивіться! — гукнув Мелфой, метнувшись уперед і вихопивши щось із трави. — Це та

ідіотська штучка, яку баба прислала Лонґботому!

Він підняв руку, і на сонці зблиснув Нагадайко.

— Дайно сюди, Мелфою, — спокійно проказав Гаррі, і всі зразу замовкли.