Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Рон розповідав усім охочим слухати, як він одного разу на старій Чарліній мітлі мало не врізався

у планер. Усі, хто походив із чаклунських родин, без утаву торочили про квідич. Рон уже навіть

посварився через футбол з Діном Томасом, своїм сусідою у спальні. Рон не міг зрозуміти, що

цікавого в грі, де тільки один м'яч і не можна літати. Гаррі якось застукав Рона на тому, що він

продірявлював Дінів плакат із вестгемськими футболістами, бо хотів, щоб гравці нарешті

заворушилися.

Невіл ще зроду не сідав на мітлу, бо йому не дозволяла бабуся. Гаррі потай міркував, що

тут вона мала цілковиту рацію, бо, навіть ходячи по твердій землі, Невіл постійно встрявав у

якусь халепу.

Герміону Ґрейнджер польоти непокоїли не менше від Невіла. Це було те, чого не можна

визубрити з книжки, хоча вона й намагалася. Під час сніданку в четвер вона дістала всіх

порадами, як правильно літати, що їх вона вичитала з бібліотечної книжки під назвою "Квідич

крізь віки". Невіл жадібно ловив кожне її слово, відчайдушно прагнучи запам'ятати те, що

згодом допоможе йому втриматися на мітлі, зате решта полегшено зітхнули, коли Герміонину

лекцію урвало прибуття пошти.

Після Геґрідової записки Гаррі не отримав ще жодного листа, і Мелфой, звісно, звернув на

це увагу. Його пугач щоразу приносив Мелфоєві з дому пакунки з ласощами, які він пожадливо

розгортав за слизеринським столом.

Совасипуха принесла Невілові невеликий пакуночок від бабусі. Він схвильовано

розпечатав його і показав усім скляну кульку, що вся була ніби заповнена білим димом.