Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Дамблдор. Гаррі помітив, що усмішки решти вчителів стали вельми штучні.

Дамблдор легенько струснув своєю чарівною паличкою, ніби зганяв з неї мух, і з краю

палички вилетіла довжелезна золота стрічка, що знялася над столами і, звиваючись, мов змія,

почала зображати собою слова.

— Кожен вибирає свою улюблену мелодію, — оголосив Дамблдор. — Ну, починаймо!

І школа загорлала:

Гоґвортс, Гоґвортс, гостроворсий Гоґвортс,

просимо уклінно вишколити нас, —

мудрих і тупеньких, лисих і глухеньких,

й шмаркачів, що йдуть у перший клас.

В наших головешках ще гуляє вітер

і засохлі мухи по кутках лежать,

там на всі предмети місце віднайдете,

бо в порожній горщик легко все запхать.

Дай, будь ласка, Гоґвортс, мудрості своєї,

і про все таємне чесно розколись.

Не лінуйся, чемним будь, нас учити не забудь,

не згорить наш мозок — нежурись!

Пісню закінчували хто коли. Зрештою залишилися тільки близнюки Візлі, які вибрали

мелодію дуже повільного похоронного маршу. Дамблдор диригував їм своєю паличкою, а коли