Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

кощавим обличчям і заляпаним сріблистою кров'ю одягом. Він сидів поруч із Мелфоєм, який, на

радість Гаррі, здається, не дуже тішився таким сусідством.

— Чому він увесь залитий кров'ю? — зацікавився Шеймус.

— Я ніколи не питав, — ухильно відповів МайжеБезголовий Нік.

Коли всі наїлися досхочу, з тарілок позникали рештки їжі і вони стали чистісінькі, як на

початку. За мить з'явився десерт. Морозиво найрізноманітніших смаків та різновидів, яблучний

пиріг, пампушки з солодким кремом, шоколадні тістечка і пончики з повидлом, бісквіти,

полунички, желе, рисовий пудинг…

Поки Гаррі наминав пампушки з кремом, розмова перейшла на родини учнів.

— Я покруч, — нахвалявся Шеймус. — Мій тато — маґл. Мама сказала йому, що вона

відьма, тільки після весілля. Бідолаха насилу пережив.

Усі зареготали.

— А в тебе що, Невіле? — поцікавився Рон.

— Ну, мене виховувала бабця, а вона чарівниця — відповів Невіл, — хоча родина довго

вважала мене за справжнього маґла. Мій дядько Елджі все намагався застукати мене зненацька,

щоб я виявив свої чари, і одного разу спихнув мене в Блекпулі з причалу, я мало не втопився.

Але аж до восьми років не ставалося нічого. Якось дядько Елджі піднявся нагору попити чаю і

вивісив мене з вікна, тримаючи за ноги, аж тут тітка Еніда запропонувала йому тістечок і він

ненароком пустив мене. Але я не розбився — просто пострибав на голові через садок і аж на

дорогу. Це їх дуже втішило, бабця на радощах навіть розплакалася. А подивилися б ви на них,