Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

професора Квірела, що переконував його негайно перейти до Слизерину, бо так йому судилося.

Гаррі сказав тюрбанові, що не хоче бути в Слизерині, але тюрбан чомусь ставав дедалі важчим.

Гаррі намагався скинути його, а той боляче стиснув йому голову. Там був і Мелфой, що спершу

насміхався з його марних зусиль, а тоді обернувся гачконосим учителем Снейпом, сміх якого

став різким і холодним, — і раптом спалахнуло зелене сяйво, і Гаррі прокинувся — змокрілий і

тремтячий.

Він повернувся на другий бік і знову заснув, а прокинувшись наступного дня, цілком забув

про сон.

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ

Майстер чарівного зілля

— Дивись, он там! —Де?

— Біля довгого рудого хлопця.

— Отой в окулярах?

— Бачив його обличчя?

— А бачила шрам?

Шепотіння переслідувало Гаррі, тількино він наступного дня вийшов зі спальні. Учні в

коридорах ставали навшпиньки, щоб роздивитися його, або притьмом повертали назад, аби

знову пройти повз нього. Гаррі волів би, щоб вони так не робили, бо це заважало йому знайти

свій клас.

У Гоґвортсі було сто сорок двоє різних сходів: широких і міцних, вузьких і розхитаних, а