Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

нами! Поттер з нами!"

Гаррі присів навпроти привида в трико, якого бачив раніше. Привид поплескав його по

руці, і нажаханому Гаррі здалося, ніби він занурив цю руку У відро з крижаною водою.

Нарешті він міг добре розгледіти Високий стіл. Найближче до Гаррі сидів Геґрід, що

перехопив його погляд і схвально підняв угору великий палець. Гаррі у відповідь усміхнувся.

Посередині Високого столу на великому золотому кріслі височів Албус Дамблдор. Гаррі відразу

впізнав його завдяки картці, яку витяг у поїзді з шоколадної жабки. Срібне волосся Дамблдора

сяяло на всю залу чи не яскравіше від привидів. Помітив Гаррі й професора Квірела, того

нервового молодика з "Дірявого Казана". У великому пурпуровому тюрбані він мав доволі

химерний вигляд.

Залишилося всього три учні. Лайза Терпін потрапила до Рейвенклову, після неї надійшла

Ронова черга. Хлопчина увесь посірів і позеленів. Гаррі схрестив під столом пальці, і за мить

капелюх вигукнув:

— ҐРИФІНДОР!

Гаррі разом з усіма щосили заплескав у долоні, а Рон знесилено бухнувся на стілець біля

нього.

— Молодчина, Рон! — набундючено мовив Персі через голову Гаррі.

Тим часом Блеза Забіні призначили в Слизерин.

Професорка Макґонеґел згорнула пергамент і забрала Сортувального Капелюха.

Гаррі глянув на свою порожню золоту тарілку. Він тільки зараз відчув, як зголоднів. Про