Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Не будеш. Є багато таких, які приходять із маґлівських родин і вчаться досить успішно.

Вони розмовляли, а поїзд лишав позаду Лондон. Тепер він проминав луки, де паслися

корови та вівці. Якийсь час хлопці мовчки дивилися на ті поля і стежини поміж ними.

Десь о пів на першу в коридорі почувся брязкіт, і усміхнена жінка з ямками на щоках

прочинила двері купе:

— Чогось бажаєте, дітки?

Гаррі, що зранку й ріски в роті не мав, скочив на ноги, а Ронові вуха знов почервоніли, і

він пробурмотів, що має з собою сендвічі. Гаррі вийшов у коридор.

У Дурслі він ніколи не мав грошей на солодощі, а тепер, коли в кишенях бряжчали золоті

та срібні монети, він був ладен купити стільки батончиків "Марс", скільки зможе донести, але

жінка не мала тих батончиків. Натомість вона торгувала горошком на кожен смак "Берті Бот",

жуйкою "Друбл", шоколадними жабками, пиріжками з гарбузом, тістечками з казана,

локричними паличками та всілякими іншими чудернацькими виробами, яких Гаррі не бачив

зроду. Намагаючись нічого не пропустити, він купив усього потрохи й заплатив жінці

одинадцять срібних серпиків і сім мідних кнатів. Рон аж витріщив очі, коли Гаррі приніс те все

до купе і вивалив на вільне місце.

— Голодний, мабуть?

— Як вовк, — признався Гаррі, надкусивши гарбузовий пиріжок.

Рон дістав великий згорток і розгорнув його. Там були чотири сендвічі. Він узяв один зі

словами: