РОЗДІЛ 31

— Ми були на кораблі… — сказав він.

— На космічному кораблі.

— Так. Летіли з Салаксали, планети в… ну, дуже далеко звідси. Бурхливий світ, де багато насилля. Ми — нас було близько ста — вирушили, як це часто робилося, щоб знайти для себе новий світ. Усі планети в цій системі анітрохи не відповідали нашим вимогам, але на цій планеті ми зупинилися, щоб поповнити припаси необхідних мінералів.

— На жаль, наш спусковий корабель був ушкоджений під час входження в атмосферу. Пошкодження були досить сильні, але ремонт був можливий. Я був борт-інженером і саме моїм завданням було наглядати за ремонтом корабля та підготовкою до повернення на наш головний корабель. Для того, щоб зрозуміти, що трапилося далі, вам треба знати дещо про високо автоматизовані суспільства. Не існує такої справи, виконання якої неможливо спростити за допомогою комп'ютерізації. І були певні специфічні задачі, типові для подорожі з такою метою, як наша.

— З якою саме? — різко сказав Дірк.

Привид у Майклі кліпнув, неначе відповідь була очевидна.

— Знайти нову та кращу планету, на якій ми всі зможемо жити у свободі, мирі та вічній гармонії, звісно, — сказав він.

Дірк вигнув брови.

— О, ви про це, — сказав він. — Ви, напевно, це дуже добре продумали.

— Це було продумано для нас. Ми мали з собою дуже спеціалізовані прилади, що допомагали нам вірити в призначення нашої подорожі навіть тоді, коли все ставало важко. Зазвичай вони працювали дуже добре, але я думаю, що ми, напевно, стали занадто покладатися на них.

— Чим у біса вони були?

— Вам, напевно, дуже важко зрозуміти, якими вони були обнадійливими. І саме тому я припустився фатальної помилки. Коли я хотів з'ясувати, чи безпечно було злітати, я не хотів дізнатися, що це може не бути безпечно. Я просто хотів, щоб мене заспокоїли, переконавши в безпеці. Тож замість того, щоб перевірити це власноруч, я відправив одного з електричних монахів.