Розділ п’ятий

— У тому нашому житті, де, як ти казав, ми живемо разом... я щаслива?

— Мені здавалось, ти не хочеш про це говорити.

— Я не могла заснути цієї ночі, тільки про це й думала.

— Я думаю, що ти щаслива.

— Навіть без мого малювання?

— Звичайно, тобі його не вистачає. Ти бачиш, як твої старі друзі досягають успіху, і я знаю, що ти радієш за них. Але я також знаю, як воно муляє. Так само, як і мені. Це те, що нас об’єднує.

— Ти хочеш сказати, що ми обоє лузери?

— Ми не лузери.

— А ми щасливі? Я маю на увазі, ми разом?

Я відставляю миску з бульйоном.

— Авжеж. Ну, були якісь непорозуміння, у кого їх не буває в подружньому житті, але в нас є син, дім, сім’я. Ти — мій найкращий друг.

Вона дивиться прямо на мене й питає з хитрою усмішкою:

— А як наше сексуальне життя?

Я тільки сміюся.

Вона каже:

— О Боже, невже я змусила тебе почервоніти?

— Таки змусила.

— Але ти не відповів на моє питання.

— Таки не відповів.

— Чому? Воно що, погане?