Розділ одинадцятий

— Я не знаю.

— Це не твій дім, Джейсоне. Це не твоя сім’я.

— Я знаю.

— Та невже?

— А ще я слідкував за Даніелою і Джейсоном, коли в них був романтичний вечір.

— Що значить ти за ними слідкував?

— Я дивився у вікно ресторану, де вони їли.

Мене обпікає сором, коли я вимовляю ці слова.

Я проштовхуюсь повз Аманду до кімнати й сідаю на край свого ліжка.

Вона підходить і стає переді мною.

Я продовжую:

— Потім вони пішли в кіно. Я зайшов слідом за ними. Сів позаду них у кінотеатрі.

— О Джейсоне.

— Я утнув ще одну дурницю.

— Яку?

— Я витратив трохи наших грошей і купив телефон.

— Навіщо тобі знадобився той телефон?

— Щоб подзвонити Даніелі і вдати її Джейсона.

Я готуюся до нової атаки Аманди, натомість вона підступає до мене, обнімає за шию й цілує в маківку.

— Встань.