Розділ «Частина друга ПеЗКаПеТе»

VІІ

Лізі й закон

(Невідчепна думка й виснажений розум)

1

Жінка, яка відповіла на дзвінок Лізі, назвалася офіцером служби зв’язку Соумз і сказала, що не може з’єднати Лізі з шерифом Ріджвіком, бо шериф Ріджвік одружився лише тиждень тому. Він та його нова дружина були тепер на острові Мої і перебуватимуть там ще протягом десятьох днів.

— А з ким я можу поговорити? — запитала Лізі.

Їй не сподобався досить різкий голос, але з чого тут дивуватися? Чого тут не розуміти? Адже вона пережила надто довгий і надто клятущий день.

— Не кладіть слухавку, мем, — сказала їй офіцер Соумз.

Після цього Лізі опинилася в ефірній порожнечі, де Полійний Собака Мак-Граф[38] говорив про те, що слід організовувати добровільні групи Самооборони. Лізі сприйняла це як істотне поліпшення супроти пауз, заповнених «Двома тисячами коматозних струн». Через хвилину або дві спілкування з Мак-Ґрафом на лінії цілком міг з’явитися ще й коп на ім’я Скот.

— Це головний заступник шерифа Енді Клатербак, чим я можу допомогти вам?

Уже втретє за сьогоднішній день — третій раз вирішальний, третій раз за всі рази раз, сказала б їхня добра матінка — Лізі відрекомендувалася як місіс Скот Лендон. Після цього розповіла заступникові шерифа Клатербакові дещо підредаговану версію історії із Заком Мак-Кулом, почавши від телефонного дзвінка, який вона одержала вчора увечері, і закінчивши своєю сьогоднішньою телефонною розмовою, в якій виринуло ім’я Джима Дулея. Клатербак задовольнявся реплікою «угу» та її варіаціями, поки вона не закінчила розповідь, а потім запитав, від кого вона довідалася про інше — можливо, справжнє — ім’я «Зака Мак-Кула».

Подолавши легкий опір сумління

(хто базікає отак, нацьковує всіх собак),

що коштувало їй хвилину гіркого подиву, Лізі назвала Царя Інкунків. Але цього разу вона не назвала його Вудлайном.

— Ви допитаєте його, пане заступнику шерифа?

— Я думаю, це зрозуміло само собою, хіба не так?

— Я теж так думаю, — сказала Лізі, запитуючи себе, чи вдасться заступникові шерифа видушити з Вудбоді щось таке, до чого сама вона не змогла докопатися. Вона припустила, що таку можливість не слід виключати, адже вона була тоді надто розлючена. Вона також зрозуміла, що турбує її не це.

— Ви його заарештуєте?

— На основі того, що розповіли мені ви? Про це й мови не може бути. Ви маєте підстави притягти його до суду — проконсультуйтеся зі своїм адвокатом, — але в суді, я переконаний, він скаже, що, наскільки йому було відомо, той суб’єкт Дулей хотів лише зробити вам візит і спробувати переконати вас віддати йому папери, можливо, тільки трохи на вас натиснувши. Він заявить, що йому нічого не відомо ані про вбитих котів у поштових скриньках, ані про погрози покалічити вас… і він скаже правду, судячи з того, що ви мені щойно розповіли. Ви згодні?

Лізі визнала, з деяким спротивом у душі, що він має слушність.