TextBook Вони замовкли. Таксі минало Центральний ринок.
— Тут, тут, — раптом озвалася Ірена. — Це тут було!
— Так.
— Вчора це було. Боже милий! Так давно…
Вона відкинулася в глибину таксі, щоб дивитися через слюду.
— Кінець, — сказала вона, випроставшись.
Матьє не відповів. Він думав про Нансі: йому ніколи не доводилося там бути.
— А ви не дуже схильні до балачок, — сказала Ірена. — Проте мені з вами не нудно.
— Раніше я забагато балакав, — сказав Матьє. І обернувся до неї. — Що ви будете робити сьогодні ввечері?
— Нічого, — відказала Ірена. — Я ніколи нічого не роблю: мій старий утримує мене.
Таксі зупинилося. Вони вийшли, й Матьє заплатив.
— Не люблю вокзалів, — сказала Ірена. — Вони такі зловісні.
Вона раптом просунула свою руку йому під лікоть. Вона йшла поруч, мовчазна і звична: йому здавалося, ніби він знає її вже десять років.
— Мені треба взяти квиток.
Вони пройшли крізь натовп. То був цивільний натовп, мовчазний і повільний, там було декілька солдатів.
— Ви знаєте Нансі?
— Ні, — відказав Матьє.
— А я знаю. Скажіть, куди ви їдете.
— Авіяційні казарми Есе-ле-Нансі.
— Я знаю, — сказала Ірена. — Знаю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шляхи свободи. Відстрочення» автора Жан-Поль Сартр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЕРЕДА 28 ВЕРЕСНЯ“ на сторінці 8. Приємного читання.