TextBook — Що ж, — сказав марселець, — я вже півроку не бачив дружини й двох донечок, а тепер повертаюся до Марселя і здрастуйте: помахай на прощання і гайда в казарму.
— А я навіть не встигну побачитися з матір'ю, — озвався Шоміс. І пояснив: — Я з півночі.
— Он воно що! — хитаючи головою, сказав марселець.
Вони замовкли. Шарльє вибив люльку об закаблук. Господар сказав:
— Вип'єте чого-небудь? Якщо вже війна, то я ставлю могорич.
— Та хіба ще по чарчині.
Повітря надворі було свіже і темне, долинала далека музика з казина: може, то Лола співала.
— Був я в Чехословаччині, — сказав чолов'яга з півночі. — Воно й добре: бодай знаєш, за що воювати.
— Довго ви там були? — запитав Борис.
— Півроку. Лісорубом. З чехами я ладнав. Трудяки вони.
— Та що там, — сказав господар, — німці теж трудяки.
— Воно так, але німці плюють на весь світ. А чехи спокійні.
— За ваше здоров'я, — сказав Шарльє.
— За ваше здоров'я!
Вони хильнули, і марселець сказав:
— Холодніє.
Матьє кинувся зі сну.
— Де ми? — поспитався він, продираючи очі.
— В Марселі. Вокзал Сен-Шарль: усі виходять.
— Гаразд, — сказав Матьє, — гаразд, гаразд.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шляхи свободи. Відстрочення» автора Жан-Поль Сартр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОНЕДІЛОК, 26 ВЕРЕСНЯ“ на сторінці 23. Приємного читання.