TextBook — Я, мабуть, заважаю вам снідати…
— Ох, та часу в мене доста, — сказала Зезета.
Вона дивилася на пані й відчувала, що в ній бореться і бентега, і бажання зареготатися.
— Вашого чоловіка мобілізували?
— Він поїхав учора вранці.
— Вони всі їдуть, — сказала пані. — Це жах. Ви, напевне, опинилися у скрутній… матеріяльній ситуації…
— Гадаю, мені доведеться повернутися до свого давнього ремесла, — відказала Зезета. — Я квітникарка.
Пані кивнула.
— Це жахливо! Жахливо! — В неї був такий сприкрений вигляд, що Зезета відчула до неї симпатію.
— Ваш чоловік теж пішов до війська?
— Я незаміжня. — Вона глянула на Зезету і хутко докинула: — Але в мене є двоє братів, які теж мають іти до війська.
— Що ж ви хочете? — сухо поспиталася Зезета.
— А ось чого, — сказала пані й усміхнулася їй. — Я не знаю ваших переконань, і те, про що я вас буду просити, лежить поза політикою. Ви палите? Хочете цигарку?
Зезета повагалася.
— Давайте, — сказала вона.
Вона стояла біля газової плити, і руки її стискали за спиною край стола. Запах біфштекса і парфуми відвідувачки тепер перемішалися. Пані простягнула їй свій портсигар, і Зезета ступнула крок уперед. В неї були тендітні білі пальчики з доглянутими нігтями. Зезета взяла цигарку червоними пальцями. Вона дивилася на свої пальці й пальчики тієї пані, і їй хотілося, щоб та якмога хутчій ушилася звідси. Вони запалили цигарки, й пані поспиталася:
— Вам не здається, що потрібно будь-що завадити цій війні?
Зезета позадкувала до плити й недовірливо глянула на гостю. Її охопила тривога. Вона угледіла, що на столі валяються підв'язки і панталони.
— Чи не здається вам, — сказала пані, — що як ми поєднаємо наші сили…
Зезета недбалим кроком перетнула кімнату; опинившись біля столу, вона запитала:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шляхи свободи. Відстрочення» автора Жан-Поль Сартр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОНЕДІЛОК, 26 ВЕРЕСНЯ“ на сторінці 11. Приємного читання.