Розділ «Три неприємні п’єси»

Джулiя (кинувшись до нього i вхопивши його за руку). А ти не йдеш з усiма?

Чартерiс. Нi! Пустiть мене, Джулiє. (Намагається одiйти; вона не пускає його.) Якщо ви мене не пустите, я заволаю по порятунок.

Джулiя (докiрливо). Леонарде! (Вiн видирається од неї). О, як ти можеш бути такий брутальний зi мною, коханий! Ти одержав мого листа?

Чартерiс. Спалив... (Вона одвертається, прикро вражена, i ховає обличчя в руках)... разом з її листом.

Джулiя (швидко повертаючись). Її?! Вона написала до тебе?

Чартерiс. Так, щоб порвати зi мною — через вас!

Джулiя (їй очi блищать). Ага!

Чартерiс. Ви задоволенi. Нiкчемо! Тепер ви губите в очах останню краплину пошани. (Вiн повертається, щоб пiти, але його затримує Сильвiя, що саме входить. Джулiя одвертається й стоїть, удаючи, що читає газету, яку взяла зi столу).

Сильвiя (по-простацьки). Агов, Чарторiсе, як живемо? (Фамiльярно бере його попiдручки й походжає з ним по кiмнатi). Бачили ви цього ранку Ґрейс Тренфiлд? (Джулiя випускає газету з рук i пiдходить на крок ближче, щоб послухати). Ви ж завжди знаєте, де її можна знайти.

Чартерiс. Але нiколи вже бiльше не знатиму, Сильвiє. Вона посварилась зi мною.

Сильвiя. «Сильвiє»! Скiльки разiв вам казати, що в клубi я не Сильвiя?

Чартерiс. Я забувся, пробачте, Крейвен, старий друже. (Ляскає її по плечi.)

Сильвiя. Оце краще. Трохи пересолили, а все ж краще.

Джулiя. Сiллi, не будь дурна.

Сильвiя. Джулiє, пригадай, будь ласка, що тут ми члени клубу, а не сестри. Тут я не дозволяю собi нiяких вольностей у поводженнi щодо тебе, — не дозволяй же й ти собi. (Іде до козетки й сiдає на своє попереднє мiсце.)

Чартерiс. Щира правда, Крейвен! Геть з тиранiєю старших сестер!

Джулiя. Ви, Леонарде, могли б вигадати дещо краще, анiж заохочувати дитину до того, щоб вона робила iз себе посмiховисько; хоч би й хотiли дошкулити менi!

Чартерiс (сiдаючи на кiнець столу). Ваш снiданок прохолоне, Джулiє. (Джулiя намiряється розлючено щось вiдповiсти, але їй перешкоджає Кетбертсон, що з’являється на дверях до їдальнi).

Кетбертсон. Що з вами сталось, мiс Крейвен? Ваш батько зовсiм занепокоївся. Ми всi вас чекаємо.

Джулiя. Дякую, менi саме нагадали про це (сердито минаючи його, виходить; Сильвiя озирається).