Розділ «Три неприємні п’єси»

Чартерiс (пiдходячи до них). І зробiть це обов’язково. Сподiваюсь, я не перебив вам розмову, прийшовши надто рано.

Крейвен. Анiяк! Просимо до компанiї, мiй голубе. (Потискує йому руку.)

Чартерiс. Ну, й гаразд. Я-бо прийшов ранiше, нiж гадав. Рiч у тому, що менi треба поговорити про дещо невiдкладне з Кетбертсоном.

Крейвен. Справа особиста?

Чартерiс. Не дуже. (До Кетбертсона.) Лише про те, про що з вами говорили вчора ввечерi.

Кетбертсон. Але ж, Чартерiсе, я гадаю, що це справа особиста, — принаймнi, мусить бути така.

Крейвен (скромно вiдходячи до столу). Я саме хотiв зазирнути до «Таймс’у»...

Чартерiс (зупиняючи його). О, це не секрет; у клубi всi вже домiрковуються. (До Кетбертсона.) Що, Ґрейс нiколи не казала вам, що хоче одружитися зi мною?

Кетбертсон (обурено). Вона казала, що ви хочете одружитися з нею.

Чартерiс. Така справа; але ж для вас важить не те, чого я хочу, а те, чого хоче Ґрейс.

Крейвен (трохи шокований). Пробачте менi, Чартерiсе, але це справа особиста. Я залишу вас удвох. (Знов намiряється йти до столу).

Чартерiс. Заждiть хвилину, Крейвене; це стосується i вас. Джулiя теж хоче одружитись зi мною.

Крейвен (дуже обурено з докором). Ну, знаєте! Ну, це вже справдi, щоб я так жив!..

Чартерiс. Це так, запевняю вас. Чи ж не здивувало вас, що ми сидiли вчора ввечерi без панi Тренфiлд?

Крейвен. Розумiється, здивувало. Але ви ж пояснили це. І мушу зауважити, Чартерiсе, що ваше пояснення було надзвичайно, до шокiнгу, нетактовне щодо Джулiї.

Чартерiс. Дарма. Це була добра, зухвала, здорова, смiлива брехня.

Крейвен i Кетбертсон. Брехня?!

Чартерiс. А вам i на думку не спало?

Крейвен. Звичайно, нi. Хiба вам спало, Джо?

Кетбертсон. Анi на хвилину.