Розділ «Три неприємні п’єси»

Панi Ворен (до нього, гостро). Скажiть, будь ласка, яке вам до цього дiло?

Френк (надзвичайно приємним голосом). З вашого дозволу, я хотiв узяти на себе смiливiсть поставити вам те саме питання.

Крофтс (до панi Ворен). Гадаю, що ви не схочете одружити вашу дочку з юнаком, молодшим за неї, що не має жодної професiї й нi копiйчини в гаманi, щоб її годувати. Спитайте Сема, коли менi не вiрите. (До отця Семюела). Скiльки ви йому дасте грошей?

о. Семюел. Нi копiйки. Вiн уже дiстав свою частку спадщини й витратив її ще в липнi. (Обличчя панi Ворен витягується).

Крофтс (пильно дивлячись на неї). Бачите! Я ж вам казав. (І знов сiдає на канапу й простягає ноги; певний того, що справу розв’язано остаточно).

Френк (жалiсно). Це все такi мiщанськi мiркування. Хiба панна Ворен одружиться за грошi? Якщо ми кохаємо одне одного...

Панi Ворен. Дякую. Ваше кохання дешево коштує, мiй хлопчику. Коли у вас нема грошей, щоб утримувати дружину, все скiнчено: Вiвi не буде ваша.

Френк (дуже розвеселившися). А ви що скажете, панотче, га?

о. Семюел. Погоджуюсь iз панi Ворен.

Френк. А старий дiдусь Крофтс уже висловив свою думку.

Крофтс (повернувшись до нього, розлючений). Глядiть менi: я не дозволю ваших нахабних вихваток!

Френк (ущипливо). Дуже шкода, що це вас так ображає, Крофтсе, тiльки допiру ви дозволили собi розмовляти зi мною по-батькiвському. Годi з мене й одного батька, дякую вам.

Крофтс (зневажливо). Ну вас! (Знов вiдвертається).

Френк (пiдводиться). Панi Ворен, я не можу вiддати мою Вiвi, навiть щоб догодити вам.

Панi Ворен (напiвголосно). Негiдник!

Френк (провадить далi). Не маю сумнiву, що ви маєте для неї якiсь iншi плани; тому я, не гаючи часу, вiддам мою долю в її руки. (Всi видивляються на нього, а вiн починає з патосом декламувати).

Хто не зважиться хоч раз єдиний

Все в життi поставити на карту,

Для того життя ще має цiну,

Або сам вiн нiчого не вартий.