Розділ «Три неприємні п’єси»

Френк (недовiрливо, але дуже весело питає). Це Вiвiна мати?

Пред. Так.

Френк. Боги мої! Оце так штука! Як ви гадаєте, я їй сподобаюсь?

Пред. Не маю сумнiву, що ви матимете успiх, як завсiди. Ходiмо, побачимо. (Рушає до котеджу).

Френк. Стривайте трохи. (Серйозно). Дозвольте на вас покластися.

Пред. Пробi, не треба. Знов якась дурна вигадка, як з тiєю кельнеркою в Редгiлi.

Френк. Нi, справа значно серйознiша. Ви кажете, що сьогоднi вперше побачили Вiвi?

Пред. Уперше.

Френк (спiвучим голосом). То ви не маєте уявлення, що то за дiвчина! Який характер! Яка чула! А що вже розумна! Повiрте, Преде, така розумна, що диво, та й годi! І таке нiжне, щире серденько!

Крофтс (виставивши голову з вiкна). Преде, що там таке? Ідiть хутчiй. (Зникає).

Френк. От здорово. З такою пикою його б на собачу виставку, вiн там дiстав би приз. Хто це такий?

Пред. Сер Джордж Крофтс, давнiй друг панi Ворен. Ходiмо, чи що?

Ідуть на ґанок; раптом їх зупиняє чийсь поклик з-за ворiт. Обернувшись, вони бачать немолодого священика, що зазирає крiзь тин.

Священик (кличе). Френку!

Френк. Агов! (Каже Предовi). Це панотець. (Священниковi). 3араз, зараз, панотче. (Предовi). Ідiть, Преде, пити чай. Я зараз надiйду.

Пред. Гаразд. (Уклоняється священиковi; той стримано вiдповiдає. Пред iде в котедж. Священик залишається нерухомо стояти за ворiтьми, поклавши на них руки. Отець Семюел Ґарднер, штатний священик англiканської церкви, уже переступив 50 рокiв. Це надутий балакун, що марно силкується надати собi поваги як батько й як священик, але не вмiє примусити шанувати себе в жоднiй iз цих здатностей).

о. Семюел. Якi тут у вас друзi, сер, дозвольте вас спитати?

Френк. Все гаразд, панотче. Заходьте.

о. Семюел. Нi, сер, не увiйду, доки не дiзнаюся, чий це сад.

Френк. Кажу ж вам, усе гаразд. Тут живе панна Ворен.