Розділ «Три неприємні п’єси»

Панi Ворен. Добре, любко. (Дружньо всмiхається Предовi й поплескує його долонею по щоцi; потiм iде на ґанок i ввiходить у котедж слiдом за Вiвi).

Крофтс (нишком). Послухайте, Преде.

Пред. Слухаю.

Крофтс. Я вас хочу спитати дещо — мiж нами.

Пред. Гаразд. (Бере стiльця панi Ворен i сiдає близенько до Крофтса).

Крофтс. Це добре, бо вони нас могли б почути з вiкна. Скажiть менi, вам Кiттi не казала, хто батько дiвчини?

Пред. Нi, нiколи.

Крофтс. І ви не догадуєтеся, хто то може бути?

Пред. Нi.

Крофтс (недовiрливо). Я знаю, певна рiч, що коли б вона сама сказала, то ви вважали б за свiй обов’язок мовчати. Але ж нам буде дуже нiяково, зустрiчаючись з дiвчиною щодня, не мати щодо цього певности. Ми гаразд не знаємо, з яким почуттям до неї ставитися.

Пред. Яка рiзниця? Ми до неї повиннi ставитися так, як вона цього сама варта, а хто її батько — байдуже.

Крофтс. (пiдозрiливо). То ви знаєте, хто її батько?

Пред (починає сердитись). Я допiру сказав, що нi. Адже ви чули?

Крофтс. Слухайте, Преде. Будьте ласкавi, зробiть менi цю послугу. Якщо ви справдi знаєте (Пред робить рух протесту), то хоч заспокойте мене з цього приводу. Рiч утiм, що я почуваю до неї наче нiжнiсть. Не лякайтеся, це зовсiм невинне почуття. Саме це мене й дивує. Хто знає, може сам я їй батько.

Пред. Ви! Не може бути! Ви верзете дурницi!

Крофтс (хоче його спiймати на словi). Ви напевно знаєте, що то не я?

Пред. Кажу вам, я знаю стiльки, скiльки й ви самi. Але ж повiрте, Крофтсе... нi, про це не може бути й мови. Вона на вас нi трошки не схожа.

Крофтс. Та вона, здається, й на матiр не схожа. А може, батько — то ви, га?

Пред (кидає на Крофтса обурений погляд, але стримує себе й вiдказує лагiдно та поважно). Ось що я вам скажу, мiй друже. Я не мав i не маю нiчого спiльного з цiєю стороною життя панi Ворен. Вона менi про це нiколи не казала; певна рiч, я теж їй не казав нiчого. Ваша власна чулiсть вам скаже, що гарна жiнка потребує таких друзiв, що не стоять з нею... в таких вiдносинах. Чари її власної краси стали б для неї мукою, якби часами вона не могла тiкати вiд них. Мабуть, ви для Кiттi ближча людина, нiж я, то ви самi могли б її поспитати.

Крофтс (нетерпляче пiдводиться). Таки питав, не раз i не двiчi. Але вона так хоче зберегти дитину для себе й нi з ким нею не дiлитись, що якби можна було, вона б загалом ладна була заперечувати батькове iснування. Нi, з неї нiчого не витягнеш, принаймнi нiчого певного. Це мене страшенно непокоїть, Преде.