Розділ «Три неприємні п’єси»

Кокен (iдучи до стiльця, що ближче до вiкна, але зупиняється, щоб захоплено озирнутись, перш нiж сiсти). Ви мусите бути щасливi тут, пане Сарторiюсе, з усiма цими книжками. Лiтературна атмосфера!

Сарторiюс (повертаючись на своє мiсце). Я не заглядав у них. Вони часом справляють приємнiсть Бланш, коли їй хочеться почитати. Я обрав саме цей будинок тому, що вiн стоїть на пiску. У таких домах вiдсоток смертности дуже низький.

Тренч (з трiумфом). У мене цiла купа листiв для вас. Усi мої в захопленнi вiд того, що я вирiшив одружитись. Тiтка Марiя бажає, щоб весiлля вiдбулось у її домi. (Передає Сарторiюсовi листа).

Сарторiюс. Тiтка Марiя.

Кокен. Ледi Роксдейл, шановний пане; вiн каже про ледi Роксдейл. Висловлюйтесь трохи тактовнiше, мiй милий друже.

Тренч. Так, так, ледi Роксдейл. Дядько Гаррi…

Кокен. Пан Гаррi Тренч. Це його хрещений батько, вельмишановний його хрещений батько.

Тренч. Але ж так. Чудовий хлопчина, як на свої роки. Вiн пропонує нам свiй дiм у Сент-Ендрюсi на пару мiсяцiв, якщо ми схочемо провести там наш медовий мiсяць. (Передає Сарторiюсовi другого листа). Там такий дiм, розумiєте, що нiхто не змiг би й жити, але ж дуже люб’язно з його боку, що вiн запропонував. Адже ж правда?

Сарторiюс (приховуючи тремтiння перед iменами). Але ж безперечно. Вони, очевидно, дуже прихильно поставились, докторе Тренчу.

Тренч. Авжеж! Тiтка Марiя, справдi, поставилась чортiвськи добре. Якщо ви прочитаєте постскриптум, то побачите, що вона викрила Кокенову руку в моєму листi, (Стримуючи смiх). Бо ж це вiн написав менi листа.

Сарторiюс (зиркнувши на Кокена). Справдi? Пан Кокен, очевидно, зробив це з великою тактовнiстю.

Кокен (теж зиркаючи на Сарторiюса). О, про це не варто навiть згадувати.

Тренч (весело). Ну, що ж ви тепер скажете, пане Сарторiюсе? Чи можемо ми, нарештi, вважати справу за влаштовану?

Сарторiюс. За цiлком улаштовану. (Встає й простягає руку. Тренч, палаючи вдячнiстю, встає теж i гаряче її потискує, нездатний вiднайти слова, щоб виявити свої почуття).

Кокен (стоячи мiж них). Дозвольте менi повiншувати вас обох. (Потискує руки обом одночасно).

Сарторiюс. А тепер, панове, менi треба сказати дещо моїй дочцi. Докторе Тренчу, сподiваюсь, ви не будете заздрити менi за приємнiсть першим принести їй цю новину: менi частенько доводилось розчаровувати її з цього приводу, вiдколи ми бачились востаннє. Ви пробачите менi, коли я вiддалюся на яких десять хвилин?

Кокен (у поривi дружнього протесту). О, любий пане, як ви можете питати?

Тренч. Але ж, розумiється.

Сарторiюс. Дякую. (Виходить).

Тренч (знов ледве стримуючи смiх). Бiдолаха, старенький, йому не пощастить принести їй новини: вона вже бачила всi листи.