Розділ «Три неприємні п’єси»

Бланш. Це саме гадаю i я щодо себе, Гаррi. Якби я проїдала половину ваших сiмсот фунтiв, я б зробила вас удвоє бiднiшим; але я збираюсь зробити вас натомiсть удвоє багатшим. (Вiн хитає головою). Хiба тато висуває якi труднощi?

Тренч (встає зiтхаючи i пересуває свiй стiлець назад на старе мiсце) Нi, аж нiяких! (Сiдає сумовито. Коли Бланш знову починає говорити, по її обличчю й голосi знати, що вона бореться сама з собою, намагаючись опанувати себе).

Бланш. Гаррi, ви надто гордi, щоб брати грошi в мого батька?

Тренч. Так, Бланш, я надто гордий.

Бланш (пiсля паузи). Це негарно щодо мене, Гаррi.

Тренч. Ви повиннi пiдтримати мене, Бланш. Я… я не можу пояснити цього. А втiм, це так природно.

Бланш. А вам не спадало на думку, що я теж, може, горда?

Тренч. Ну, це нiсенiтниця. Нiхто не закине вам, що ви одружились за грошi.

Бланш. Нiхто б не став гiршої думки анi про мене, анi про вас. (Встає й починає неспокiйно походжати туди й сюди). Не можемо ж ми, справдi, жити на сiмсот фунтiв рiчно, Гаррi; i менi здається, що зовсiм не гаразд iз вашого боку вимагати вiд мене цього лише з побоювання, що скажуть люди.

Тренч. Тут не тiльки це, Бланш.

Бланш. А що ж iще тодi?

Тренч. Нiчого. Я…

Бланш (пiдходить до нього ззаду i, нахиляючись над ним, поклавши руки йому на плечi, каже з вимушеною жартiвливiстю). Отже, це все нiчого не значить. Не будьте ж нерозсудливий, Гаррi, будьте хороший i слухайте, що я вам скажу: я вже не знаю, як це все влаштувати. Ви надто гордий, щоб щось менi завдячувати; я надто горда, щоб щось завдячувати вам. Ви маєте сiмсот фунтiв на рiк. Добре, i я спочатку теж вiзьму в тата рiвно сiмсот фунтiв на рiк, i тодi ми поквитаємось. Ну ж, ну ж, Гаррi, ви анi слова не можете проти цього заперечити.

Тренч. Це неможливо.

Бланш. Неможливо!

Тренч. Так, неможливо. Я вирiшив зовсiм не брати грошей у вашого батька.

Бланш. Але ж вiн даватиме грошi менi, а не вам.

Тренч. Це те ж саме. (Намагається бути сентиментальним). Я надто люблю вас, щоб бачити тут якусь рiзницю. (Напiвщиро простягає їй руку, вона з такою ж нерiшучiстю бере її через його плече. Вони обоє намагаються помиритись).

Бланш. Це дуже добрий спосiб влаштувати це, Гаррi. Але я певна, що тут є щось, що я мушу знати. Адже були якiсь неприємностi з татом?

Тренч. Нi, вiн був дуже ласкавий… до мене, принаймнi. Тут не те. Ви нi до чого не домiркуєтесь, Бланш. Це б вам лише завдало смутку, — може, образило б вас. Я, звичайно, не хочу сказати, що ми завжди житимемо на сiмсот фунтiв у рiк. Я вирiшив взятись серйозно до своєї професiї i працювати до мозолiв на пальцях.